Зустріч Леніна на Фінському вокзалі

Петроград, дощами
заштрихований,
миє лик холодний у Неві,
марширують юнкери підковані,
леви на мостах, як вартові.
Голову їжачить ліс багнетів,
од натуги тріскає погон…
Вулиці, плакатами роздерті,
виглядають з Фінського — Його…
Придивлюся — бачу, як сьогодні,
вслухаюся — чую (близько ж так):
мозолясті пітерців долоні
виплескали стрічі такт…
Буде ще без хліба, солі, палива,
буде смерть косити, як мести.
Буде ще Росія, наче палуба,
під чужинським чоботом густи.
Націлятиме у неї жерла
всіх систем і всіх калібрів світ,
щоб на порошок її зітерти —
сам тікаги буде без чобіт…
Тільки це ще буде… А сьогодні
вслухаюся—чую (близько ж так)
мозолясті пітерців долоні
виплескали стрічі такт!..

1969

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.