Млин
Млини-вітряки довгокрилі!
Ви — помах прощальний руки…
Людина вже й атом скорила,
Навіщо ж тепер вітряки?
Ще, може, в далекій країні,
Як дуже, як дуже давно,
Працюєте ви для людини,
Тручи золотисте зерно.
Новіші машини із криці
Прийшли у модерні роки, —
І, ніби натомлені птиці,
За обрій летять вітряки…
Текст наводимо по книзі Ярослав Паладій. Абетка з історії України. — МП «Памятки України». Київ, 1993.