Іван Савич Лук’яненко (справжнє прізвище) народився 19 січня 1914 р. в с. Савинках на Чернігівщині.
Закінчив Харківський інститут журналістики та Київський університет. Працював у пресі, викладав українську літературу в Кременецькому учительському інституті, вчителював на Донбасі. Учасник Великої Вітчизняної війни. Почав друкуватись ще в 30-х рр. Поет, прозаїк. Перша збірка поезій «З вічних джерел» вийшла 1957 р. Війна, трудові звершення, особисті почуття, думки про пережите і про буття взагалі — такий в основних рисах зміст поезії І. Савича, наснаженої любов’ю до людей. Схвальні відгуки громадськості здобула поема «Марія Заньковецька».
Вийшли книжки віршів: «Позивні з майбутнього» (1959), «Щасливая та доріженька» (1961), «Тяжіння земне» (1964), «Чистота» (1966), «Зоретворці» (1970), «На шляхах буття» (1971), «Народження колоска» (1974), «Щедрість» (1979) та ін.