Атлантіда
Вабить мене в краї незнані далекі
В царство ледяних шпилів і червоної міди
Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка
Душу пестять образи Атлантіди
Ваблять мене підземні печери гроти
Оази пустель безлюдних
Екваторіальний промінь злотний
Мій дух остудить.
1914. Київ
З книги «Дерзання».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.