"Та не дай, Господи, нікому..."

***

Та не дай, Господи, нікому,
Як мені тепер, старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.

Ой піду я степом-лугом
Та розважу свою тугу.
Не йди, кажуть, з ції хати
Не пускають погуляти.

[Друга половина 1848
Косарал]