"Добро́, у кого є господа...»
***
Добро́, у кого є господа,
А в тій господі є сестра
Чи мати добрая. Добра,
Добра такого таки зроду
У мене, правда, не було,
А так собі якось жилось.
І довелось колись мені
В чужій далекій стороні
Заплакать, що немає роду,
Нема пристанища, господи!
Ми довго в морі пропадали,
Прийшли в Дар’ю1, на якор стали.
З Ватаги2 письма принесли
І всі тихенько зачитали.
А ми з колегою3 лягли
Та щось такеє розмовляли.
Я думав, де б того добра,
Письмо чи матір, взять на світі.
— А в тебе єсть? — Жена і діти,
І дом, і мати, і сестра!
А письма нема...
[Друга половина 1848
Косарал]
1. Прийшли в Дар'ю... — тобто в Сирдар'ю, річку, що впадає в Аральське море.
2. Ватага — тут: рибальський зимівник. У такому зимівнику розташувалась експедиція для дослідження Аральського моря, у якій брав участь Т. Шевченко.
3. Амизклегою... — Існує припущення, що поет мав на увазі старшого фельдшера Аральської описової експедиції О. О. Істоміна, з яким він жив на шхуні в одній каюті.