Федір Гаврилович Швіндін народився 1913 р. в м. Джанкої в бідній сім’ї.

В перші пожовтневі роки переїхав з батьками на Сумщину. З дитинства тяжко хворів і лишився інвалідом. Заочно скінчив Харківський педтехнікум, вступив у партію, працював секретарем Липово — Долинського РК ЛКСМУ, а згодом  — у редакції газети «Комсомолець України». В період Великої Вітчизняної війни був залишений у тилу загарбників. Підпільника видав зрадник, після катувань фашисти розстрілювали патріота, але, прошитий кулями, Ф. Швіндіп вижив. Наприкінці 1942 р. він удруге потрапив до рук гестапо і загинув. Посмертпо прийнятий у члени Спілки письменників України. В передвоєнних віршах Ф. Швіндіна, поряд з радостями життя, мріями та коханням, відбилось і передчуття грози. Лірика, писана в підпіллі, часом відтворює гіркі настрої, проте автор переборює їх мужньою вірою в прийдешню перемогу.

Видання: «Грозова юність» (1957).