Ніч

Ніч. Замовкли денні речі…
Надокруг німа стіна…
Тільки іноді з-під печі
Чути голос цвіркуна.

Та годинник однотонно
Гомонить, знай, — цок та цок…
І нудливо, мовби сонно
Бродять тіні від думок:

То тремтять, неначе струни,
То їжаться у штики,
То витягуються в труни
Чи у шибениць рядки…

Жах з кутка незряче око
Аж у душу закида…
А в пітьмі годинник цока
Та цвіркун відповіда…

(1902)

---