Спомин

В рожевій куряві дорога,
Рожеві села в далині…
О, як дзвінко´, голоснорого
Ти відкликаєшся мені!

Ще вітряки — як на долоні,
Твої крилаті вітряки,
Та наче п’яні наші коні, —
Борзокопитнії такі…

Летіте, го´луби ви сизі,
Переганяй верству верства,
Бо я везу отут у книзі
Дорогоцінного листа!

Дорога рівна така, гла´дка…
Мигнули Тесова хатки,
й не зоглядівся, коли Са´дки
Свої розкинули садки.

… І от я сам на ціле поле,
З твоїм листом нарешті сам.
Лише пшени´ці наоколо
Про щось нашептують житам.

Лише хліба´, хліба´ доспілі,
Та місяць сріблом оплива…
І задзвеніли твої милі,
Твої хорошії слова.

І заспівали твої строфи…
Той незабутній перший спів!..
Не передати ані трохи,
Як безбережно я радів!

Не передать, яка щаслива,
Яка то гарна була мить, —
Лише хліба´ своїм приливом
Могли б про неї прошуміть!

Лише пшениці ті безкраї,
Лише ті давнії жита…
Та місяць міг би ще засяять
Про тебе, хвиле золота!
...............................

Далекий вечоре рожевий,
Пшени´ці місячні, ясні,
Куди запалися ви, де ви,
Чому згадалися мені?

Прага, 1923

Текст надається за збіркой «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Поєзії різних років.