«Не давала ще сонцеві ти…»
Не давала ще сонцеві ти
Свого тіла на злотну поталу, —
Тож на луку в полуднє піди
І віддайсь його ярому палу!
У білішій за сніг наготі
На зелену приляж оболоню
І під стріли його золоті
Своє лоно підстав, як долоню.
Хай протне тобі тіло наскрізь
Тими стрілами, тими списа´ми,
Хай, п’яне´, виціловує скрізь
І пече і пестить до безтями!
Хай пече, як огонь, гаряче´, —
Ти не бійсь його, білая Ледо:
Та вогненна любов протече
В молоко твоє злотом і медом…
А як схоче, сп’яніле ущерть,
Залюбить, заголубить до смерти,
То чи ж це не найкращая смерть —
Од голубощів сонця умерти!
Прага, 1931
Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».