«Зелені, червоні, лілові…»
Зелені, червоні, лілові,
І всіх тих кольо´рів,
Що ними весела веселка, —
Всіх радісних барв,
Якими буяє земля…
Не тканями шат
(Нащо´ перешкоди
Нестримним устам твоїм, сонце!),
Ти тканим баревним повітрям
Обвіяло їх.
Ти шиї і руки
Цілком їм одкрило, —
Про ноги нехай
Промовить злотавість колін…
Ти їх роздягаєш на луках
І в ріках купаєш,
Щоб виводити потім на берег,
На травах зелених ложити
І пестить без меж…
О, любо тобі
Любить їх по купелі в хвилях, —
Із срібних обіймів
У злотні обійми приймать!
Недаром так яро,
Так зарно ти вчора горіло,
Коли простелились тобі
Горілиць — горілонь…
Недаром ішли
Янтарними з луки, —
Недавно сметанні,
Янтарно-медяними йшли…
Напоєні млостю,
Багаті багатою втомою лон,
Утомою цілого тіла, —
Як радо і легко вони
Понесли ту втому додому!
Солодкі і так, —
Облиті твоїми медами,
Ще солодшими стали вони…
................................................
Зелені, червоні, лілові,
І всіх тих кольо´рів,
Якими земля забуяла, —
Над ними — твоя
Ярости повна любов.
Прага, 1931
Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».