Біля сфінкса
І
Заснув утомлений Іосиф, —
Не задрімає Маріям…
З-під плата випустила коси
І простеля під немовлям.
Шовками вистелено ложе
І покрива́ло із шовків…
«Засни, засни… Да нічесоже
Не потривоже твоїх снів».
Над ними — темний і великий,
Високо винесший главу,
Камінний звір людиноликий,
Що наче став на вартову.
II
Скрадались татями гієни —
І вже гострили шила віч,
І вже хотіли, навіжені,
Розреготатися у ніч…
Та хтось, обурений без краю,
Ударом світлого крила
Оперезав мерзенну зґраю —
І гнана страхом, утекла, —
Десь, як без пам’яті, блукає…
І, вийшовши на хижий лов,
Десятим поприщем рикаяй
Святеє місце обійшов.
Прага, 1927
Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».