Сон Перуна

Зростає грім дніпрових струн,
Замурували хмари обрій…
Як ніч, нахмурився Перун, —
Його обурив сон недобрий.

Таке ввижалося йому:
Чужий, нахабний хтось приходив
І насміхався: «затамуй,
Коли ти бог, дніпрові води…»

І котить гнів стара душа,
Кремінно витесана з дуба:
У хмарах — темрява й пожар,
У хмарах — рокоти і труби,

Реве та стогне Дніпр у млі,
Земля здригається, як в трясцях…
І шепчуть злякано в селі:
«О, Він ніколи їм не дасться…»

Прага, 1924

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».