Зачаття

Сліпучо вибухли крила,
Взяли у срібний намет…
«Радій!» Тебе обійме́
Найвищая сила!

Твоя предивна дитина
В собі з’єднає обох…
Прийде Чоловікобог,
Між люди — Боголюдина.

«Радій!» — А крила гули,
А з крил задихало жаром…
І раптом полум’ям ярим
Розторг покій навполи́!

Од стіп до стелі горів,
Стовпом огненним воздвигся…
Так дивно кущем у висях
Горіла гора Хорив.

Новий гримучий костер! —
Як руди терну далекі,
Розкраяв багри і клекіт
Громовий голос тепер…

«Твоє ізбра́но єство.
Це він, грядущий в утробу,
Воскресне із гробу.
Зверши Рождество!»

І руки враз обвились,
І крил ніхто не розїйме,
І ти — в подвійних обіймах,
Огнем пройнята наскрізь…

І чуєш — сила жасна́
Нестримно рине у тебе…
Як злива, хлинуло небо
В твої ложесна!..

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Німів безсилий язик,
Та серце покірне кріпло…
…Вогонь повернув у срібло
І зник.

Боффало, 1964

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Фрагменти ІІ. Добірка упорядника.