Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 р. в с. Дяківцях на Вінниччині в сім’ї бідняка.

Закінчив Вінницький педінститут, учителював на Київщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни працював наукови співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Видатний український радянський письменник, нагороджений трьома орденами Леніна, Герой Соціалістичної Праці. Академік АН УРСР. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Друкувався з 1936 р.

Перша поетична збірка «Добрий ранок» вийшла 1941 р. Автор багатьох творів різних жанрів, широко відомих у нашій країні та за її межами. Лауреат Ленінської премії (удостоєний за трилогію «Хліб і сіль», «Кров людська  — не водиця», «Велика рідня» в 1961 р.), Державної премії СРСР (за роман «Велика рідня»  — 1951), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (за роман «Чотири броди»  — 1980). Почав літературну діяльність як поет, виступав як поет і в подальші періоди творчості, пишучи віршовані твори поряд з прозовими й драматургічними. Лірика М. Стельмаха  — палке слов радянського патріота й інтернаціоналіста, воїна і трудівника, людини багатого внутрішнього світу. В епічних сюжетах прославля подвиг, звертався до історичного минулого народу. Значний внесок зробив і в поезію для дітей.

Помер 27 вересня 1983 р.

Основні видання поезій: «За ясні зорі» (1942), «Шляхи світання» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968), «Твори. В 7 —ми т.» (поезія  — в т. 7, 1984).