Ольга Олександрівна Стрілець народилася 2 січня 1923 р. в с. Жовтневому на Харківщині в сім’ї селянина.

Трудовий шлях розпочала літпрацівником у районній газеті. З перших днів Великої Вітчизняної війни добровільно пішла на фронт, до 1943 р.  — командир відділення радіопротитанкового артилерійського полку, потім  — командир відділення розвідки артдивізіону. Після війни заочно закінчила Харківський педінститут і аспірантуру, була на викладацькій роботі в Кам’янець-Подільському педінституті, в партшколі та в середніх школах м. Івано-Франківська. Член КПРС. Перша збірка віршів «Дороги» вийшла 1960 р. Безпосередня участь О. Стрілець у битві з фашистськими загарбниками визначила провідні мотиви і пафос її поетичної творчості: вона писала про мужність і героїзм радянських воїнів, міцне фронтове побратимство, а також про красу мирного життя.

Померла 11 березня 1974 р.

Вийшли збірки поезій: «Мої!» (1963), «Ломикамінь» (1966); книжка нарисів «Спасибі, люди!» (1964).