"На Колимі запахло чебрецем"

На Колимі запахло чебрецем,
і руто-м'ятою, і кропивою.
Кохана сестро, дякую! З любов'ю
паду в про тебе спогади лицем.
А й спогади: сліпна коротка мить,
і ти в сльозах - обранена об мужа.
Квадратний отвір вахти, і байдужа
сторожа. І дрібненький син кричить:
«Татусю, до побачення!» А ми
вдивляємося в те, що на екрані
яви чи снива. О мої кохані
розлучні лада, як вас світ гнітить
об вас обпертий. Від рамена - крик,
високий зойк - у дві гінкі долоні,
неначе рури, мов многоколонні
голосники атлантових музик.