Микола Миколайович Тарновський народився 1 січня 1895 р. у с. Коцюбинцях, Тернопільської області, в родині бідного селянина.

Початкову освіту здобув у сільській школі. На п’ятнадцятому році життя в пошуках кращої долі виїхав до Америки. Працював у Нью —Йорку і Детройті на заводах і фабриках, брав участь у робітничому русі, власними силами здобував освіту. Кілька років редагував прогресивний сатиричний журнал «Молот», згодом став співредактором газети «Українські щоденні вісті», яку видавала українська прогресивна еміграція в Америці. У 1959 р. переїхав до Радянського Союзу і прийняв радянське громадянство. Один із перших українських пролетарських поетів. Друкуватися почав 1915 р.

Перша збірка «Патріоти» (1918) спрямована проти «діячів» українського буржуазного націоналізму на американському континенті. В книжках віршів «Шляхом життя» (1921), «В коридорах вічності» (1926) змалював гірке поневіряння української трудової еміграції. У віршованому романі «Емігранти» (1958), «Вітаю тебе, Україно» (1960), «З далекої дороги» (1961), «З бурхливих літ» (1965), «Мости над океанами» (1967), «У дружбі непорушній» (1975), «До ясних берегів» (1980) викривається лицемірство буржуазної демократії, оспівується щасливе життя трудящих на рідній землі. Для творчості Тарновського характерне поєднання ліричної теплоти і публіцистичної пристрасті. Протягом довгих років М. Тарновський був заступником голови правління Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном. Нагороджений орденом Леніна.

Помер поет 20 червня 1984 р. у Києві.