На давній мотив

 — На добридень, ти моя голубко!
«На добридень, мій коханий друже!»
 — Що ж сьогодні снилось тобі, любко?
«Сон приснився, та дивненький дуже».

 — Що ж за диво снилось тобі, мила?
«Мені снились білії лелії…»»
 — Тішся, мила, бо лелія біла  —
Квітка чистої та любої надії!

«Мені снились білії лелії,
Що хитались в місячному світлі,
Мов гадали чарівнії мрії,
І пишались гордії, розквітлі.

І сіяли дивною красою,
Мов непевні, чарівничі квіти,
І блищали ясною росою,
Що горіла, наче самоцвіти.

Приступила я до квітів ближче,  —
Всі лелії раптом затремтіли,
Почали хилитись нижче, нижче
Та й пожовкли, далі почорніли.

І з лелій тих чорних поспадали
Всі блискучі самоцвітні роси,
На травиці схиленій лежали,
Наче дрібні та ряснії сльози…»

 — Дивний сон твій, любко моя гожа…
А мені червоні снились рожі.
«Тішся, милий, бо червона рожа  —
То кохання квітка та розкоші!»

 — Мені снилося: червоні рожі
Пломеніли в промені злотистім
І були на райські квіти схожі,
Запашнії, з листячком барвистим.

Так чудово рожі паленіли
Від кохання й радості ясної
І цвіли, тремтіли та горіли
Від жаги палкої, таємної.

Приступив я до одної рожі,
Пригорнуть хотів я до серденька.
Зблідли раптом рожі прехороші
І найкраща роженька ясненька.

Та й умилась буйною росою
Та моя найкраща рожа мила,
Мов підтята гострою косою,
Полягла мені до ніг, змарніла…

Засмутилась пара молоденька,
Зрозуміти снів своїх не може
І додому поверта смутненька.
Дай їм, боже, щоб було все гоже!…

[20 березня 1890 p.]

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 86  — 87.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 41  — 43.

Автографи  — ІЛІШ, ф. 2, № 11, стор. 5  — 7, та ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 53  — 55.

Датується за раннім автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень» К., 1904, стор. 37  — 39.