«Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок...»

1

Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок…
І мчить залізний велетень мене.

Передо мною килими чудові
Натура стеле —темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.

Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки, —
То ж матінка —натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.

---

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 92.

Вперше цикл надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 49  — 56.

Автограф  — ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 31  — 43.

Готуюче видання 1904 p., Леся Українка відредагувала цикл, зробила кілька скорочень (див.варіанти до окремих віршів).

Датується 1888 р. за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 57 —66.