[2]
Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта? —
Все вони питають. —
Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!»
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне наше поле,
І зазеленіє, —
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
Примітки
Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 110 — 111.
Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, стор. 230 — 231, під заголовком «Поле».
Автограф не зберігся.
Датується на підставі першодруку 1887 р.
Подається за збіркою «На крилах пісень» К., 1904, стор. 87.