Іван Оникійович Вирган (справжнє прізвище Вергун) народився 1 червня 1908 р. в с. Матвіївці на Полтавщині (тепер Черкаська обл.).

Навчався в Кременчуцькому педтехнікумі, учителював. Закінчив Харківський університет. В роки Великої Вітчизняної війни працював у фронтовій пресі; після війни займався літературною діяльністю. Друкувався з 1929. Перша збірка поезій «Озброєна лірика» вийшла 1934 р. Крім поетичних творів, писав оповідання, багато працював у галузі поетичного перекладу. Разом з М. М. Пилинською уклав російсько —український фразеологічний словник (опублікований в журналі «Прапор»). І. Вирган виявив себе в творчості «знавцем душі трудящої людини» (П. Г. Тичина), тонким майстром слова, поетом —філософом. «Велика й нелегка історія нашої країни етап за етапом вкарбувалася в сторінки Вирганової поезії»,  — писав інший поет, В. Мисик. Художньо —філософською серцевиною віршів і поем І. Виргана є осмислення новизни радянського світу в соціальному й духовному вимірах.

Помер письменник 12 січня 1975 р.

Основні видання: «Сад дружби» (1935), «Щастя —доля» (1938), «Поворот сонця на літо» (1947), «Матвіївна над Сулою» (1949), «Країна щастя» (1951), «Вибране» (1956), «В розповні літа» (1959), «Над Сулою шумлять явори» (1960), «Лірика» (1961), «Вибрані твори» (1965), «Краса» (1966), «Питиме зілля» (1967), «Серце» (1969), «Поезії» (1976, 1981), «Твори» (1983).