Ленін

Таке відчуття, що летять голуби над землею.
Ні воєн, ні крові немає уже між людьми.
Дивлюсь: нахиляється із постаменту Ленін
До гілок вербових, покладених вчора дітьми.

Бере він до рук ті галузки тоненькі зелені,
І котики пестять натомлені словом уста.
Таке відчуття, що крокує планетою Ленін,
Що він — це сама сонцедайна народів весна,

Таке відчуття, що в ясних прапорах воєдино
Злились найпалкіші, найкращі бажання з сторіч,
А в центрі планети стоїть всім знайома людина,
Проста, як імення її, — Володимир Ілліч.

Щасливий синами, багатий садами, ланами,
Без нього планета вийти з пітьми не змогла б.
Таке відчуття, що живе він сьогодні між нами
І житиме вічно у наших серцях і ділах!

1979

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.