Віґілії LXXXIX
Дорога? Чи альхеміка аптечка,
Де в колбах — демонів, що спухли ніччю,
Ще упирі на перехрестях няньчать? —
І зірка — за єдину відгортачку?
Повитикалися чуттів всі тички.
Між мозком і душею — колотнеча.
Літають — з кров’ю аж по вінця — ночви, —
Б’ють в серце. Світ із слини хоботочки,
Де в кожному — ще бісеня регоче.
Дорога? А чи пітьми — в пащах — гичка?
Ні голосу, лиш мороку щербини.
Ні світла, самі з сірки калабані, —
З-під пазурів — язик, стегно, рука.
Дорога? Чи кружляння світляків?