VII - Гекуба на тлі сутінків

Не за Єлену вся оця війна.
Мовчить Пріям, і важко диха Гектор.
То наближається, то знову — далі — гуркіт,
Де унизу Ахіловий двійник.

Ще мури є і бавиться онук.
Ще є вівтар і мева, що кигика.
Й дозорці, що вже дев’ять років з гаком,
Й жінки, які звитяжцеві — вінок.

Та коло вужча, й морок підступає,
І чути хрускіт стебел під стопою.
Не схибити б. Є проти всього засіб,

Хоч ці — ще невідчіпніші, ніж оси.
І світло мертвим оком позира.
Ще тільки б дочекатися зорі.