«вночі...»
вночі.
дерева розмовляють про столітні недоречності.
а на дні порцелянового
глечика лежать :
стеблинка літа, оберемок сіна і
недогарок того, що зветься пам’ять.
вночі.
в моїх обіймах
птахи звивають гнізда — безпечніші.
і місяць гострим пазурем
таврує мою кору — неспокійну
мою совість.
даремні ж всі оці зусилля ! :
коли — вночі —
нікого овочі мої
не в силі заманити.
Збірка «Нічні перекази».