«опівночі складаю тимчасові...»

опівночі складаю тимчасові
вірші, вижидаючи гудіння
джмелів. коли у трави падають
грушки. коли жарить свята вода.
качається у попелищі літа
місяць, місяць нишпорить
по закутках моєї пам’яті.
птахам невдячним я латаю
гнізда. у бляшану скриньку
всі свої настрої, всі свої літа складаю.

вижидаючи відчай комахи, що вмирає
на моїм порозі. виглядаючи купців,
що продають снотворні амулети
за три шаги. за крихітку
розради. я складаю тимчасові
казки про тебе  — хоч як доцільніше
було б тебе забути !
хто ти ?  — не відаю і вже не пам’ятаю.
вижидаючи години стукіт об чоло,
з тобою я давно вже розминувся.

Цикл «Дерева проходять 1».