«дерева непорушні роздягає дощ...»

дерева непорушні роздягає дощ
дівиць незайманих солодких
що із гладкою з довгою корою
дерева що безшкірі
жінки що спокушають
раптово
засинають ніби умирають.

Цикл «Сумнів існування».