«і знов...»

і знов
в похміллі найдешевшого вина
вигадую
над ранком :

як зупинити час підступний
як примирити ворога із ворогом
як стерти з лиць усі знаки отрут і сумнів небуття
як одректись коханки що була є й буде безтілесною
як віднайти ту стежку що (не нас) веде до нас
як довести вкінці що недописане
дарма дописує
майбутній мертвий.

Цикл «Заложники стирання».