«на мене море безпощадне потайне чигає...»
на мене море безпощадне потайне чигає
безодні в ньому — згубні бо манливі
прошила око неба пара гострих мев :
невже обіцяна земля — на віддалі лиш одного
останнього удару вщент
розгризеного сіллю хвиль весла ?
у ранішній імлі снується
підступний спів улесливих сирен
що мореплавців ваблять у химерний світ
де не було початку і кінця не буде
а чи тоді зголоситься
хтось щоб мене
(що не оглух іще цілком)
до щогли вчасно прив’язати —
немов прибити до хреста ?
Цикл «Замість молитви».