Євген Федорович Бандуренко (справжнє прізвище Бондаренко) народився 23 січня 1919 р. в Києві в сім’ї ремісника.

Вчився в Київському університеті. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після демобілізації з армії жив і працював в Одесі. У 1946—1951 рр. очолював Одеську письменницьку організацію. Член КПРС. Друкувався з 1940 р. Розпочав свою творчість ліричними та ліро-епічними віршами, згодом частіше виступав у сатирико-гумористичних жанрах. Перша збірка «Мечі і струни» вийшла 1945 р. Фронтова тематика, мирні будні, мужність трудівників моря, мелодії «струн серця» — така в основному змісті ліро-епічна спадщина Є. Бандуренка. Сатиру й гумор поет поставив на службу морально-етичній «санітарії» в соціалістичному співжитті. Зброю сміху він використовував також проти наших ідеологічних недругів.

Помер 16 березня 1972 р.

Збірки: «Дружба» (1948), «Щасливого плавання» (1951), «Розливсь Дніпро» (1952), «За хвіст та на сонце» (1955), «Веселка» (1957), «Одним миром мазані» (1959), «Взяв би я бандуру» (1962), «Чесне гумористичне» (1966), «Березові припарки» (1968), «Струни і стріли» (1969), «Південна сторона» (1982) та ін.