Валентин Васильович Бичко народився 17 червня 1912 р. у м. Харкові у робітничій сім’ї.

Закінчив Харківський інститут народної освіти. Друкуватися почав у 1925 р. Перша книжка віршів «Матері на заводах» вийшла 1932 р. В. Бичко  — один із відомих українських поетів, який пише для дітей та юнацтва. В його мелодійних, легких для сприймання віршах без нав’язливої дидактики звеличується гуманістичний характер радянської людини, її творчі діла. Поет чимало зробив для створення поетичного образу вождя трудящих В. І. Леніна та художнього ствердження дружби радянських народів. Багато працює поет у галузі художнього перекладу; йому належать, зокрема, численні переклади з литовської літератури і серед них поема Е. Межелайтіса «Людина». 1977 р. за книги «Благословлялося на світ» та «Сімейний альбом»  — удостоєний премії імені Лесі Українки. Член КПРС.

Окремими виданнями вийшли книжки поезій для дітей: «Першотравневий гість» (1935), «Веселі школярі» (1941), «Веселка» (1946), «Літа піонерські» (1954), «Вогнище» (1969), «П’ять казок» (1970), «Поеми та казки» (1973) та ін. Збірки лірики та поем: «Сонце над головами» (1935), «Перекоп» (1937), «Сонце зустрічаю» (1951), «Біля серця близько» (1955), «Сійся, родися, зерно» (1959), «Простота» (1963), «Біля вечірнього вогню» (1966), «Срібноліття» (1973), «Колір часу» (1974) та ін.