Василь Петрович Бобинський народився 11 березня 1898 р. у м. Кристинополі (тепер м. Червоноград, Львівської області) у родині залізничника.

Вчився в гімназіях Львова та Відня. З 1922 р. співробітничав у революційній пресі Західної України, за що 1926 р. був кинутий за грати і просидів п’ять місяців у львівській тюрмі. З 1925 р. редагував і видавав літературний тижневик революційного спрямування «Світло». Був одним із організаторів групи революційних письменників Західної України «Горно», редактором журналу «Вікна». У 1930 р. переїхав до Радянського Союзу, жив у Харкові. Друкуватися почав у 1919 р. Перша книжка віршів «В притворі храму» вийшла в 1919 р.

Перейшовши смугу символістичних впливів, В. Бобинський звертаєтьо до соціальних мотивів, співзвучних настроям трудових мас поневоленої Галичини, стає одним із найвизначніших революційних поетів Західної України, майстром поезії соціалістичного реалізму, співцем нової людини. За поему «Смерть Франка» відзначений премією на конкурсі НКО УРСР до X роковин Жовтневої революції. У своїх літературно —критичних і публіцистичних працях виступав проти фашизму та буржуазного націоналізму.

Помер В. Бобинський 2 січня 1938 р.

Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Ніч кохання» (1923), «Тайна танцю» (1924), «Смерть Франка» (1927), «Поезії. 1920 —1928» (1930), «Поеми й памфлети» (1933), «Вибране» (1960), «Поезії« (1967).