Володимир Дмитрович Булаенко народився 8 червня 1918 р. в с. Сорокодубах Хмельницької області.

Після школи три роки вчився в Дніпропетровському університеті. З початком війни пішов на фронт. Восени 1941 р. потрапив у полон, але втік і добрався до рідного села. З весни 1944 р. знову в рядах воїнів. У бою під м. Баускасом (Латвія) був смертельно поранений. Помер 19 серпня 1944 р. Залишив дві рукописні книжечки віршів з проханням переслати їх поетам у Київ, якщо сам не вернеться. Посмертно прийнятий у Спілку письменників України. В особі В. Булаєнка література втратила сильний талант. Його творчість, лише почата в роки передгроззя, вивершилась у війну гартованою мужністю.

«Поезія Булаєнка,  — зазначив Б. Олійник в одній статті, — передовсім документ воєнних літ, але документ художній, по — філософському осмислений, поетично трансформований… Так, Володимир Булаенко зробив небагато, але без його мужнього голосу, голосу покоління переможців, молода українська радянська поезія була б біднішою». Видання: «Поезії» (1958), «Стихотворения. 1937 —1944» (М., 1973).