Григорій Прокопович Донець народився ЗО листопада 1913 р. в с. Курилівці на Черкащині в бідняцькій сім’ї.

Закінчив Черкаський педінститут. Учителював, служив в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1946 р.  — на партійній і радянській роботі в Каневі та Києві. Член КПРС. Перші вірші надрукував у 1928 р.; один з авторів колективного збірника «У поході» (1936). В 1940 р. виступив з драматичною поемою «Дума про галичанку». Поезія Г. Донця  — широкого ідейно — тематичного діапазону: йдеться в ній про звитяги бійців громадянської війни і війни Вітчизняної, возз’єднання України в єдиній Радянській державі і ритми будівничого мирного життя, про любов і про дружбу.

Помер поет 27 квітня 1985 р.

Вийшли збірки поезій: «З братами вірними» (1955), «Канівська книга» (1959), «Гомін землі» (1963), «Подарунок Ілліча» (1965), «Відлуння грому» (1969), «Віхи» (1972), «Пам’ять звитяг» (1977), «Ритми життя» (1979), «Вибране» (1983) та ін.