На Канівській горі

Тут кленів задума синя
І неба глибока вись.
Тут вічно земля весіння,
І ти тій землі вклонись.

За тишу її незвичну,
За щедре людське тепло,
За серце Тараса вічне,
Що в землю оцю вросло.

1960

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.