Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в Теліжинцях на Київщині в сім’ї робітника радгоспу.

Навчався в Київському університеті, закінчив Вищі сценарні курси в Москві, працював у редакції газети «Літературна Україна», на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, в редакції журналу «Вітчизна». Член КПРС. Перша збірка поезій «Соняшник» вийшла 1962 р. І. Драч  — письменник широких творчих зацікавлень. Крім виступів у поетичному жанрі, працює в кінодраматургії, прозі (кіноповісті «Іду до тебе», 1970; біографічна повість «Григорій Сковорода», у співавторстві, 1984), виступає в галузі поетичного перекладу, критики (кн. «Духовний меч», 1983). У поезії виявляє схильність до філософічності, символіки, ускладнених асоціацій.

Тематика і мотиви творів  — найрізноманітніші: праця, щоденний побут сучасника, героїчні подвиги народу у дні війни, братерство трудящих світу, боротьба за мир на планеті. Критика відносить І. Драча до тих письменників, для яких характерні «інтелектуальна ґрунтовність, широта й різноманітність духовних інтересів» (Л. Новиченко). За збірку поезій «Корінь і крона» (1974) удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976). Книга «Зеленые врата» відзначена Державною премією СРСР (1983).

Основні збірки віршів і поем: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Дума про Вчителя» (драматична поема, 1977), «Сонячний фенікс» (1978), «Сонце і слово» (1979), «Американський зошит» (1980), «Драматичні поеми» (1982), «Київський оберіг» (1983), «Вибрані твори в 2-х т.» (1986).