Гарматюк Анатолій - Вундеркінь
Українська література / Гарматюк Анатолій / Вірші / Вундеркінь
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Вундеркінь

PDFДрукe-mail

(Байка)

Матуся й татко
Власне Жереб’ятко
Тягнути воза змалку не привчали:
«Нехай награється дитятко.
Доволі ми возів тих потягали…»
Зросло Лошатко, відпустило гриву,
Вже й на лошичок погляда грайливо.
Пора у коні вже його виводить,
І Кінь старий про діло річ заводить:
— У віз впрягайся, сину. Га?
— Тягнути воза? І-і-га-га-а! —
Кобила в сльози:
— Що? Тягнути воза?
Для нашого Жеребчика це — проза!
Не помічаєш ти старий невже,
Як він брика талановито, як ірже?
Давно вже впевненість у мене:
Наш вуцдеркінь родився для арени! —
І правдами й неправдами помалу
Матуся в цирк сипочка влаштувала.
Та скоро повідомили Кобилу:
«Лиш викидає коники ваш син
Та їсть на повну силу.
Працюють всі, не тягне він один…»
Нарешті Кінь старий почув,
Що вундеркінь їх потягнув.
Невже дійшло до баламута,
Що у житті потрібна й «проза»?
Еге ж! Не воза він почав тягнути,
А… корм з чужого воза!
Хотів, було, хутенько дати драла —
Не встиг: схопили й покарали.

Рук не приклавши, на широку ногу
Жить хоче не один такий «артист»,
Якого не навчили головного:
Любов до праці — ось найперший хист.

1979


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.