Микола Андрійович Гірник народився 7 червня 1923 р. в с. Вербівці на Черкащині.
Закінчив Київський університет, Вищі літературні курси в Москві. Був на газетній роботі, завідував відділом поезії журналу «Вітчизна». Учасник Великої Вітчизняної війни. Член КПРС. Перші вірші надрукував 1938 р. в районній газеті. Перша книжка поезій «Моя Звенигородщина» вийшла 1950 р. Остання збірка віршів, писаних уже важко хворим поетом (вийшла посмертно), має назву «Назавжди солдат». У цьому є свій сенс: солдатська звитяга — одна з магістральних тем поетичної спадщини М. Гірника, солдатською відданістю народові міряється в ній покликання поета. Гостро цікавили М. Гірника морально —етичні проблеми, людська совість, людське серце.
Помер 8 грудня 1981 р.
Збірки: і «Вірність» (1952), «Ромашковий цвіт» (1955), «Совість» (1957), «Сурмачі» (1959), «Стартують мрії» (1963), «Сузір’я серця» (1965), «Крізь відстані» (1969), «Одвічне, сьогоденне» (1973), «Невтома» (1975), «Назавжди солдат» (1983) та ін.