Могила
Серед степу на просторі
Могила стоїть,
Навкруги трава висока
Хвилює-шумить;
Серед степу та могила
Сумує одна,
Уквітчала її рясно
Зелена весна.
Ой кого ж там поховали,
Хто в їй спочива?
Чия буйна там заснула
Навік голова?
Чи козацький лицар славний
З широких степів
В бої з турком, з татарвою
Життя положив?
Чи то бранець із неволі
Цим степом тікав
І загинув, а товариш
Його поховав?…
Не промовить та могила,
Стоїть нежива;
А круг неї степ широкий,
Зелена трава;
А круг неї степ широкий,
Як воля сама,
Ліг, простягшися в просторі,
І краю нема…
1882.