Микола Іванович Карпенко народився 14 серпня 1925 р. в с. Воронькові на Київщині в сім’ї хлібороба.

В 1943—1950 рр. служив у Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Працював у райопній та обласній пресі, був редактором у видавництвах «Каменяр», «Карпати». Кілька років очолював Івано-Франківську письменницьку організацію. Закінчив Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Член КПРС. Вірші друкує з 1950 р. Перша збірка поезій «Стежками юності» побачила світ 1960 р. Творчі інтереси поета визначаються звершеннями і турботами його покоління, якому випало пройти нелегкі фронтові дороги, брати участь у відбудові поруйнованого фашистами народного господарства, чесною працею зміцнювати Вітчизну і відстоювати мир на планеті. Успішно виступає він і в ятнрі гумору та сатири (кн. «Особиста каланча Гаврила Квача», 1963, 1972; «Скорочений Ціцерон», 1982).

Основні збірки: «Невідправлені листи» (1965), «Озброєна муза» (1970), «Перевесло» (1975), «З висоти поля» (1978), «Дієслово» (1980), «Блискавиці» (1984), «Вибране» (1985).