За нелюбом

Одружили мене силою
З осоружною дружиною,
Отруїли моє серденько
Батько, матінка з родиною!

Ой, невже ж то вам ні гадоньки,
Що сльозами я вмиваюся,
Що клену свою недоленьку,
Що за любим побиваюся?…

Було, вийде він на улицю
Та й співає так любесенько,
В мене серце затріпочеться
І біжу, було, скоресенько.

Було, любий приголубиться  —
Серце щастям упивається,
А зирпеш йому у оченьки  —
Все на світі забувається…

«Я щасливий, моя зіронько!»  —
Він шептав мені, цілуючи,
До грудей схиляв голівоньку
Косу шовкову милуючи…

А тепер до кіс розплетених
Руки нелюба торкаються,
І отрутою холодною
Аж у серці окликаються.

Привітає  — плакать хочеться,
Поцілує  — серцю мученьки,
І мов пуги, опускаються
Мої теплі, білі рученьки.

Одружили мене силою
З осоружною дружиною,
Отруїли моє серденько
Батько, матінка з родиною.