Віталій Олексійович Коротич народився 26 травня 1936 р. в м. Києві в сім’ї науковців.

Закінчив Київський медичний інститут, працював лікарем. Був головним редактором журналу «Ранок». 1978 —1986 рр.  — головний редактор журналу «Всесвіт», 1981 —1986 рр.  — секретар правління СП України. Нині  — головний редактор журналу «Огонек». Друкується з студентських років. Перша збірка віршів «Золоті руки» вийшла 1961 р. Творчі інтереси письменника широкі: він виступає з книгами нарисів, репортажів, публіцистичних статей  — про «чуття єдиної родини» в радянському житті, про агресивний світ капіталу («Людина на повен зріст», 1972; «Людина у себе вдома», 1974 та ін.); друкує повісті, романи; перекладає слов’янських, англомовних поетів. В центрі уваги Коротича-поета  — проблеми моральні, філософські, політичні; він схильний до аналітичності, до художньо-публіцистичних медитацій. Один із провідних мотивів його віршів  — утвердження ідей миру і взаєморозуміння між народами. Художньо-публіцистичні книги «Кубатура яйця», «Побачити зблизька» і публіцистичні виступи в пресі відзначені Державною премією УРСР ім Т. Г. Шевченка (1981). За книгу «Лице ненависті» 1985 р. удостоєний Державної премії СРСР.

Основні збірки віршів: «Запах неба» (1962), «Вулиця волошок» (1963), «Течія» (1965), «Поезії» (1967), «Вогонь» (1968), «Можливості» (1970), «Перевтілення» (1971), «Щоденник» (1973), «Закон землі» (1975), «Гідність» (1977), «Голоси» (1981), «Закономірність» (1983), «Твори в 2-х т.» (1986).