Григорій Павлович Коваль народився 20 вересня 1921 р. в м. Ічні на Чернігівщині в сім’ї ремісника.

Учасник Великої Вітчизняної війни, брав участь у штурмі Берліна. Закінчив Київський педінститут, займався культосвітньою та педагогічною роботою на Закарпатті, працював у республіканській пресі, з 1957 р.  — у видавництві «Радянський письменник». Член КПРС. Перші вірші опублікував на сторінках фронтової газети. Перша збірка поезій «Слово про вірність» вийшла 1955 р. Основні мотиви поезії Г. Коваля  — війна і мир, вірність Батьківщині, любов до рідної землі, високе покликання людини-трудівника. Значне місце посідають у пій також інтимні почуття, роздуми про щастя й красу, про природу.

Вийшли книжки віршів: «Гірська легенда» (1957), «Під небом України» (1962), «Росяниця» (1966), «Зелене полум’я» (1970), «Меридіани долі» (1976), «Запах’трави» (1980).