«На пляжному піску, на золотому диві…»

На пляжному піску, на золотому диві,
на видноті, на людях, полохлива
прокинеться, згадає щось рука
і забринить, і ледве замовна,
і легко їй не спиться, і щасливо…
І хочеться торкнуть прозорого мовчання —
так низько небо молодих очей,
так близько море любощів кохання,
так глибоко в пісок вросло міцне плече —
так явно мариться твоє сонцестискання…
І хочеться торкнуть прозорого мовчання,
де в колі замкнутім насправді ти сама,
де вечоріє пляж, а в наступі зима
на золото піску, на полум’я волосся,
де в жар твоїх чекань так сніжно заплелося
все те, чого давно чекати вже дарма.

1975

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.