«Вечірній дзвін, вечірній дзвін…»

* * *

Вечірній дзвін, вечірній дзвін
Лунає за горою.
Добру поклін, а злу — проклін,
І вічний мир — з собою.

Ось день минув, мов і не був,
Йде нічка, час спокою.
Що ти почув, що перебув, —
Не забереш з собою.

Хаос вражінь, втіх і терпінь,
Танок сміху́ й ридання
Від поколінь до поколінь
Йде в парі існування.

Твоє життя, твоє буття —
Один звук в цьому хорі;
І ти, і я розвіємся
В бездоннім вічнім морі.

Дивни́й танок, грізний танок
Страшна музика грає.
Плетім вінок! Ще крок, ще скок,
І — вічність нас чекає.

Плетім вінок, плетім вінок
З хвилин-перлин блискучих,
Щоб не замовк життя танок
Для поколінь грядучих.

Ще крок, ще мент, і сміх, й лемент,
А там — лиш знак питання.
Життя момент — малий фрагмент
В поемі існування.

Вечірній дзвін, вечірній дзвін
Лунає за горою.
Добру поклін, а злу — проклін,
І вічний мир — з собою.

«Вечірній дзвін, вечірній дзвін&hellip;»