Скільки снів!
Скільки снів, а де ці сни,
Де ці сподівання?
Всміхається з вишини
Зіронька остання.
І останній мовкне птах,
Квіт останній в’яне,
Незабаром на полях
Тихо й глухо стане.
Тільки іноді в тиші́
Десь сова озветься,
Тільки сумно у душі
Спомин відгукнеться.
В/ецлар/, 1919
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Із записної книжки»