Скільки снів!

Скільки снів, а де ці сни,
Де ці сподівання?
Всміхається з вишини
Зіронька остання.

І останній мовкне птах,
Квіт останній в’яне,
Незабаром на полях
Тихо й глухо стане.

Тільки іноді в тиші́
Десь сова озветься,
Тільки сумно у душі
Спомин відгукнеться.

В/ецлар/, 1919