Замерзає річка зимними ледами.
Ой де ж ділась тая правда, що була між нами?
Паде сніжок білий на чорну долину —
Ой вернися, молодосте, на одну годину!
Зимний вітер віє, сліди замітає,
Та вже нашим прежнім думам вороття немає.
Як тяжко тій квітці в снігу процвітати.
То так тепер нашій правді поміж нас вертати.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «На позиченій скрипці»