«Невже ж піду я сам на сам…»

Невже ж піду я сам на сам
Доріжкою пільною
І вітер лиш заплаче там
Й заскавулить за мною?

Невже ж в якійсь чужій землі
Мене у гріб закриють
І хрест березовий дощі
В осінню ніч обмиють?

Невже ж?.. О ні! Так маю я
Подругу вірну, друже:
На гріб прийде поезія
І піснею затужить.

«Невже ж піду я сам на сам&hellip;»